Змагання зі скелелазіння, з одного боку, давно не є чимось новим, але з іншого, його олімпійського різновиду не існувало до 2020-го року. Ба більше, за минулі чотири роки скелелазіння як олімпійський вид спорту вже двічі міняло свій формат.
Наразі неможливо сказати, яку структуру воно матиме на наступних, але для України ОІ 2024 у Парижі були особливими: попри повномасштабне вторгнення, ми вперше були представлені на Олімпіаді у спортивному скелелазінні. У двоборстві (боулдеринг та трудність) Україну представляла Євгенія Казбекова, а у дисципліні швидкість – Ярослав Ткач.
Тому зупинимось детальніше на питаннях, пов'язаних з минулими Олімпійськими іграми.
Як відбуваються змагання з боулдерингу?
Боулдеринг – це складова двоборства, куди, окрім нього, також входив етап з трудності. Раунд з боулдерингу полягав у послідовних пролазах чотирьох проблем, кожна з яких вимагає від учасників різних навичок (сили, динаміки, балансу тощо).
Стартові зачепи відмічені кольоровими смужками, які вказують на положення рук та ніг при старті. Після старту спортсмен може рухатись довільно, на свій розсуд, головне – дістатися фінішної зачіпки - топу, за який їм потрібно триматися двома руками.
У півфіналі кожен учасник мав 5 хв на пролаз кожної з 4 проблем, з 5-хвилинною перервою між ними в ізоляції. У фіналі – лише 4 хв на кожен боулдер і 4 хв в ізоляції між ними.
За кожну з 4 проблем скелелаз отримував максимум 25 балів за пролаз до топа з першої спроби. Також були дві проміжні "зони" – 5 та 10 балів – які нараховувались скелелазам за частковий пролаз до відповідних позначок. Кожна невдала спроба досягти топа віднімала 0,1 бала при повторному досягненні зони або топу.
Це додатково винагороджує скелелазів, які виконують пролаз з 1-ої спроби, і допомагає чітко розподілити результати конкурентів на основі спроб.
Наприклад, якби я проліз 1-ий боулдер з першої спроби (+25), на 2-му боулдері досяг другої зони з третьої спроби (10-0,2), проліз 3-ій з п’ятої спроби (25-0,4), а на 4-му не взяв жодної зони, мій рахунок у етапі двоборства з боулдерингу становив би 60,4 (25+9,8+24,6+0).
Як відбуваються змагання з трудності?
Трудність – це випробування сили, техніки та витривалості. Атлети отримують лише один шанс пролізти маршрут з нижньою страховкою.
Піднімаючись, вони встібають мотузку у відтяжки. Під час зриву (а це трапляється у більшості, якщо не в усіх), скелелаз пролітає приблизно вдвічі більше, ніж відстань від останньої встібнутої відтяжки. Так, це страшно, і це може бути дещо небезпечно, якщо ти не знаєш, що робиш, тому ми писали про це раніше.
Щоб успішно дістатися до ТОПу у трудності, потрібно виявити ефективність та вправність: затримки втомлюють, а помилки значно ускладнюють продовження.
Маршрут щоразу перекручується для кваліфікації, півфіналів та фіналу, і спроєктований таким чином, щоб мати 40 зачіпок для рук. Ці зачіпки мають фіксовані значення балів, які збільшуються по мірі підйому: зачіпки 1-10 оцінюються в 1 бал, 11-20 - по 2 бали, 21-30 - 3 бали та найвищі 31-40 оцінюються по 4 бали.
Якщо атлет падає під час перехвату, коли він вже відпустив попередню зачіпку, але не вхопив наступну, йому дають додаткові 0,1 бали. Наприклад, якби я доліз до третьої зверху зачіпки та зірвався, тягнучись до передостанньої, я б отримав 92,1 бали.
Як рахувався комбінований залік з боулдерингу та трудності?
Просто: це сума результатів у раундах з боулдерингу та трудності, а відтак, виграє найвищий результат. Якщо взяти попередні приклади, результат складатиметься з балів для боулдерингу плюс бали трудності, що дорівнює 60,4+92,1=152,5. А якби я проліз усі чотири боулдери й маршрут з трудності до ТОПу, я заробив би максимальні 200 балів.
Як відбуваються змагання з лазіння на швидкість?
Лазіння на швидкість, яке не є частиною двоборства, варто розуміти в прямому значенні.
Скелелази починають, стоячи на сенсорній панелі. Відірвавшись, потрібно піднятися на 15-метрову стіну якнайшвидше, і торкнутися іншої сенсорної панелі у верхній частині траси.
На відміну від боулдеру та трудності, швидкісний маршрут стандартизовано, тобто він залишається незмінним протягом понад 20 років. Це дає спортсменам можливість відпрацювати кожну ділянку та розвинути м’язову пам’ять під час тренувань, що допомагає їм отримати кращий час.
Змагання зі швидкості складаються з двох раундів. У першому спортсмени змагаються, чергуючи доріжки А і В, за кращий час, а не наввипередки. Однак пізніше, у другому раунді, змагання полягає безпосередньо у перегонах на вибування. Відповідно, хто переміг, переходить до наступного етапу (фіналу), а той, хто програв - вибуває. Тому часто трапляється так, що спортсмен з кращим результатом по часу вибуває (як це трапилось з представником України Ярославом Ткачем), або отримує “бронзу” (як Сем Вотсон - встановив новий світовий рекорд зі швидкості, але програв парні забіги).
Чому двоборство та скелелазіння на швидкість на ОІ 2024 розділені у порівнянні з ОІ 2020?
Кожна зі скелелазних дисциплін вимагає різних навичок. Боулдеринг та трудність вимагають передусім сили рук та пальців. Скелелази – найсильніші спортсмени в усьому, починаючи від ліктя та донизу. “Динозавра” скелелазіння легко можна впізнати, виходячи з розмірів його передпліч відносно плечей.
Для розвитку сили пальців та рук створено більшість інвентарю скеледромів – кампуси, фінгерборди, блоки, розроблено неймовірну кількість вправ, додатків та протоколів. Тим не менш, необхідно виявити й інші якості: витривалість, баланс, розтяжку, креативність у пошуку розкладу тощо.
Скелелазіння на швидкість – інша справа. Воно вимагає від атлета вибухової сили рук та ніг замість витривалості, та хорошої м’язової пам’яті замість пошуку розкладу.
Тренування сили м’язів призводять до збільшення м’язової маси тіла – те, чого більшість скелелазів в інших дисциплінах уникають (адже збільшення маси тіла призведе до зайвого навантаження на пальці).
Ось чому Олімпійські ігри в Токіо 2020, де всі дисципліни були зведені разом у багатоборство, дали дещо дивні результати, а структура Парижу 2024, на мою думку, значно логічніша та веселіша.
Який рівень складності в олімпійських маршрутів?
Найпростішою є швидкісна траса. Її складність оцінюється як 6a+. Просто прийти в Climbing Space та пролізти її скорочену версію (10.5 м) не на швидкість під силу будь-кому після кількох тренувань. Що ускладнює її – то це вимога пролізти її швидко (наразі світовий рекорд становить 4,75 с на стандартній трасі 15 м).
Боулдерингові проблеми варіюються від 7c до 8a+ для жінок та від 7c+ до 8b+ для чоловіків.
Маршрути трудності оцінюються від 8b до 8c+ для жінок, та від 8b+ до 9a для чоловіків.
Для чого скелелазам магнезія?
Скелелази мають дві основні точки контакту зі скелею: руки та ноги. Оскільки спортивні навантаження та стрес збільшують потовиділення, а волога на руках зменшує зчеплення з рельєфом, атлети використовують магнезію, щоб прибрати з рук зайву вологу та зберегти зчеплення з поверхнею.
Чому від магнезії очищують зачіпки?
Магнезія на руках посилює адгезію контакту рука-поверхня, але надмірна кількість магнезії на зачіпці має зворотній ефект – робить її більш слизькою.
Спортсмени вважають за краще зайвий раз очистити їх перед/між спробами, щоб зменшити можливість зриву та кількість повторних спроб. Як-то кажуть, “better safe than sorry” – краще перестрахуватися, ніж шкодувати.
Які основні терміни варто знати скелелазу?
Розгорнуту відповідь на це питання ми вже давали тут.
Чому деякі атлети змінювали скельники під час змагань з боулдерингу?
Усі моделі скельників трохи різняться з функціональних міркувань.
Одні краще підходять для нависань, де потрібно закладати п'ятку або триматися носком. Інші, жорсткі - краще підтримають ногу на маленьких зачіпках.
Більшість атлетів обирають для себе якийсь усереднений варіант, але часто можна побачити скелелазів, які виходять на раунд одразу з двома парами скельників – з м'якою та жорсткою колодкою, а інколи ще й одягають їх одночасно, виходячи з розкладу для певної проблеми.
Як скелелази справляються зі спекою?
Скелелазіння – це вид спорту, який найкраще “смакує” у прохолодну або навіть холодну погоду. Опитування показало, що більшість скелелазів вважають оптимальною температурою для боулдерингу надворі 3-13°C, а для трудності – 5-18°C.
Як це можна було побачити з трансляції, деякі скелелази, щоб справитися зі спекою, одягали спеціальні охолоджуючі жилети. Інші використовували звичайні пляшки з водою.
Адам Ондра, наприклад, під час підготовки до ОІ 2020 у Токіо збудував скелелазну стіну в сауні, щоб підготуватися до літньої спеки. Втім, більшість просто тренується влітку на скелях.
Чому деякі учасники виходять на змагання у шкарпетках поверх скельників або з рушником?
Скельники втрачають свої адгезивні властивості, якщо вони забруднені. Тому, особливо у випадку з трудністю, коли в тебе є лише одна спроба, або у боулдері, де ти можеш втратити бали за повторні спроби, атлети хочуть:
(а) почистити своє взуття рушником, перш ніж лізти на стіну;
(б) захистити скельники шкарпетками, щоб не забруднити їх.
Знову ж, краще перестрахуватися, ніж шкодувати. Цим лайфхаком можна користуватися і під час тренувань на скеледромі. Єдина річ, про яку варто не забути - це зняти шкарпетки перед пролазом.
Чому більшість атлетів були в навушниках в ізоляції та чому це переважно старі iPods та провідні навушники?
Спортсмени в ізоляції, як правило, не знають поточних результатів змагань, хоча вони можуть отримати уявлення про це на основі вигуків натовпу та реплік коментаторів. Навушники потрібні, щоб захиститися від психологічного тиску, пов’язаного з бурхливими оваціями на адресу когось з учасників, та вийти до змагань максимально неупередженим.
Також учасники змагань з боулдерингу та трудності не знайомі з маршрутами, з якими їм доведеться зіткнутися. Поки вони чекають своєї черги, їх тримають у так званій “ізоляції” (скорочено iso), їм заборонено використовувати телефони чи інші пристрої, які можуть підключитися до зовнішніх джерел інформації. Саме тому це переважно олдскульні пристрої.